Привет, ребята! Хочу сразу предупредить, что мой рассказ будет необычным и полным приключений, так что готовьтесь к неповторимой истории. Ведь только у наркомана-комика может быть такая бурная жизнь, где закладки – наркотики, ЛСД-25 становится источником вдохновения, а деревенская свинья превращается в настоящего скакуна. Вперед, на экстремальное путешествие!
Мы начинаем с "анпакинга". Знаете ли вы, что это такое? Это распаковка, только для наркоманов – такая штука. У меня была эпичная распаковка, когда я взял товар на точке. Уже прилично нахайпованный, я встретился с дилером, чтобы пополнить свою коллекцию закладок. Пока я стоял, ожидая его, я представлял себя безудержным героином в комедийном шоу.
И вот, дилер появился. Я поторопился и попросил: "Дай мне все, что у тебя есть!" Он прикусил губу и, явно насладившись моей готовностью потратить деньги, выложил передо мной несколько пакетиков с разными закладками. Уже волнуясь от предвкушения, я достал деньги и отдал ему. И тут началось – я получил свои долгожданные наркотики и почувствовал себя на вершине мира.
Кайфовать! Это точное определение моего состояния после того, как я смог наконец-то взять дурь. Взял белый героин, чтобы придать этому вечеру особый шарм. Мои друзья, которые были со мной, тоже были наркоманами-комиками, поэтому никто не осуждал меня за мои поступки.
Мы решили продолжить наше безумие и попробовать гарик. Как только я прикуривал его, я почувствовал восторг и удовлетворение. Мы сидели, смеялись, разбирались в каждом своем шутливом высказывании до мелочей. В белом дыме гашиша мы находили вдохновение для наших комических выходок.
А теперь пришло время рассказать о самом необычном моменте этого путешествия. Однажды решили мы с друзьями съездить в деревню, чтобы продолжить наше безумие в новых условиях. И вот, мы приехали в одну маленькую деревушку, где оказалось множество разных животных, включая свиней. И тут у нас зародилась идея – а что, если покататься на свинье как на лошади?
Мы были взволнованы от возможности испытать скорость и адреналин, катаясь на этом экзотическом транспорте. Я выбрал свинью, которая казалась наиболее дружелюбной, и сел на ее спину. Мои друзья подхватили свои камеры и начали снимать этот безумный момент.
И вот, мы стартуем! Свинья бежит, а я на ней, держась за ее уши, смеюсь и кайфую. Мои друзья не отставали – они кричали в экстазе, не веря в то, что все это происходит на самом деле. Мы прокатились по всей деревне, поднимая пыль, и наша свинья, казалось, наслаждалась каждым моментом.
Но все хорошее когда-то заканчивается. Мы понимали, что наше приключение на свинье было нечто невероятное, и нам необходимо вернуться в реальность. Постепенно мы охладели от наркотиков, и с каждым днем становилось сложнее воспринимать мир таким ярким и смешным, как раньше.
Пожалуй, это и есть мораль нашей истории. Лучше наслаждаться жизнью, сохраняя свое здоровье и смех в моментах, которые действительно этого стоят.
Так что, ребята, давайте держаться подальше от дурного и радоваться каждому дню, который нам дарит жизнь. Будьте здоровыми и счастливыми!
Кстати, свиньи как транспорт – вещь! Но только если они не реальные, а наркотические...
| Наркоман-комик: |
Такие вот истории, ребята. Вспоминаю прошлые приключения и понимаю, что ничего не заменит настоящего смеха и реальных эмоций. А наркотики – это только временное ощущение, которое быстро проходит и оставляет после себя пустоту. |
Здесь я заканчиваю свой нелепый рассказ. Я надеюсь, что эта история заставит вас задуматься о своих выборах и ценить реальные моменты жизни. Помните, что смех и радость – это настоящие наркотики, которые не оставят вас в тоске и зависимости.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!